Наріжні камені мотивації

Перший наріжний камінь:
стосунки

Для вмотивованих дітей важливими є близькі теплі стосунки зі своїми батьками. Якщо стосунки дітей з батьками не глибокі, не тісні, то тут навряд чи допоможуть удосконалені навчальні програми та шкільні реформи. Незадоволені емоційні потреби можуть заблокувати у дітях прагнення до навчання. Дитина, спрагла любові, прихильності та уваги своїх батьків, має мало енергії для того, щоб встояти перед викликами школи та життя.

Дослідження показали, що батьки успішних учнів займалися своїми дітьми.Вони цікавилися тим, що робили діти. Чинили опір спокусі дати своїм дітям у ранньому віці повну свободу. Вони не були дуже строгими і не занадто опікували їх, проте встановили чіткі межі поведінки. Вони виявляли справжню зацікавленість життям своїх дітей у школі та поза нею. Вони зробили турботу про дітей пріоритетною, проводячи доволі багато часу з ними.

Спокійні непохитні відносини батьків та дітей є головною засадою самоповаги дитини. З позитивною думкою про себе діти стають вмотивованішими, ризикують заради навчання та досягнень і продовжують досягати задуманого, незважаючи на розчарування та перешкоди, що трапляються на шляху.

Наші діти зустрінуть людей поза своєю сім'єю, які принижуватимуть їх, даватимуть негативні відповіді. Вони, можливо, пройдуть крізь болючий та важкий досвід, але час, проведений у дома, закладе основу їхньої життєвої позиції, принципів та поведінки. Одним зі шляхів, яким ми можемо допомогти дітям відчувати, що їх хтось любить та потребує, є встановлення міцних, сповнених любові, відносин з ними.

Що таке батьківство?

Без сумніву, це народження дорогоцінного дитяти і безсонні ночі коло його ліжечка. Це весняні прогулянки з візочком, період прорізання зубчиків, спроби навчитися ходити, приготування до свят і перший день у школі. Батьківство - це відповідальність навчати, тренувати, забезпечувати, любити та піклуватися. Воно включає необхідність відвести дітей до стоматолога, організувати їм вечірку на дунь народження, привести їх на урок музики чи спортивні тренування. Це приготування сотні обідів та допомога з домашньою роботою.

Але батьківство - щось більше, ніж лише це. Коли діти ростуть, ми не тільки надаємо їм послуги таксиста, прачки, наукового консультанта, але також обговорюємо з ними жахливі сни та підтримуємо у розчаруваннях, проводимо відкриті домашні вечірки, готуємо до шкільних карнавалів, доглядаємо дітей, коли вони хворіють. Пізніше чекаємо, коли вони повернуться з випускного балу.

Але батьківство - це ще щось більше. Воно також стосується відносин з нашими дітьми і триватиме ціле життя. Ми також маємо навчитися їх слухати і спілкуватися з ними. Маємо навчитися любити цих людей, які змінюються, дорослішають, які так схожі на нас і водночас зовсім інші. Маємо навчитися відпускати їх, усвідомлювати та приймати те, що наші діти дорослішають, невдовзі стають незалежними та самостійними. Стрижневим компонентом в успішному розвитку людини є факт, що батьки ставлять дитину та її добробут вище від власної кар'єри, амбіцій, матеріальних надбань чи особистого життя. Батьки - це вибрані зі всіх людей у світі, щоб скеровувати та виховувати молоде життя.

Побудувати відносини з дитиною не завжди легко. В ранні роки через надмірну зайнятість губимо можливість спорудити міст добрих взаємин між собою і дітьми. Коли діти маленькі, ми часто намагаємося зайняти їх чимось, щоб могти виконувати важливі дорослі завдання, перед якими почуваємося дуже відповідальними.Нічого не змінюється, коли діти підростають. Їхній розклад стає настільки заповненим, що вони можуть мати труднощі з тим, аби там знайти місце ще й на нас!

Усі ми хочемо побудувати міцні стосунки з дітьми і знаємо один зі способів, як це зробити, - розмовляти з ними. Але швидко починаємо усвідомлювати, що спілкування не вписується в наш розклад. Навпаки, - воно відбувається тоді, коли ми робимо щось разом - готуємо вечерю, печемо печиво, купуємо продукти, пишемо листівки. Спільна робота дозволяє порозмовляти, вислухати і просто бути одне з одним, незалежно від віку дітей.

Можна проводити час разом, роблячи звичайні речі, скажімо, граючи в пінг-понг чи вигулюючи собаку. У нашій життєвій метушні дуже легко забути про час, який слід присвятити цим звичайним щоденним справам. Спробуйте постановити собі проводи разом п'ятнадцять хвилин на день чи робити одну спільну справу, навіть, якщо вона не тривала. Спільна вечеря за сімейним столом, без увімкненого телевізора за спиною, є добрим початком. Ви також можете визначити постійний час для того, щоб робити щось разом з дітьми щотижня чи щомісяця.

Найважливішим є знайти шлях до з'єднання, бо не має значення, наскільки простою чи звичайною є справа, вона все-таки допоможе звести міст між батьками та дитиною. Спілкування зазвичай випливає з часу, проведеного разом, і стає цікавою та улюбленою справою. Коли між батьками та дітьми стираються комунікаційні бар'єри, успішність у школі та мотивація підвищуються. Діти, які успішно складають інтелектуальні тести та добре навчаються в школі, радше походять із сім'ї, де з ними багато і спілкуються.

Деколи ми настільки сильно зосереджуємося на тому, що робимо для наших дітей, забуваючи дивитися на них як на особистість. Можемо так поспішати спекти печиво, купити шкільну форму та заробити гроші для їхнього навчання, що не помічаємо саме їх. Безпосередня причетність до справ вказує дитині, що вона важлива. Те, що ти з нею, слухаєш її, вважаєш важливішою від дорослих турбот, каже їй: "Я тебе люблю!Ти маєш значення!".

Кiлькiсть переглядiв: 159

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.