Д.Доброго дня усім присутнім! Сьогоднішня наша зустріч не є звичною, адже такі проекти бувають лише раз на десятиліття!.

Х. Вітаємо гостей, школорадісну родину, безпосередніх кураторів та виконавців – інформаційний портал "Золочів крапка нет"- на урочистому відкритті РАДІО «Школи радості»!

До Вашої уваги школорадісний славень!

Гімн « Школи радості»

Д. Винахід радіо є одним із найбільших досягнень людської культури кінця дев'ятнадцятого століття. Поява цієї нової галузі техніки не була випадковістю. Вона готувалася попереднім розвитком науки і відповідала вимогам епохи.

Х. А як же почало розвиватися радіо на Україні?

Д. Історична довідка.У 1924-му році в Харкові з малопотужного передавача прозвучав концерт державного музичного квартету імені Вільома - то був початок радіомовлення в Україні. Невдовзі у великих містах почали з’являтися потужні станції. Поширений в інших країнах світу ефірний метод – через радіоприймачі – не був популярним в Україні: такі приймачі мали лише урядові та партійні діячі. Більшість населення – особливо в селах і робітничих районах міст – слухали радіо з гучномовців, які встановлювали на вулиці. Невдовзі прийшла Ера «брехунця».

Х. Ера «брехунця»? Цікаво. А чому така назва – « брехунець»?

Д. Як відомо, було лише одне центральне державне радіо в СРСР. Відповідно, в людей виробилася захисна реакція до того, що звідти лунає. У народі побутувала думка, що все, що каже влада, - це брехня. А оскільки цей брехунець передавав все, що казала влада, то це не приймач, а «брехунець».

Х. Зрозуміло. Але з часом почали з’являтися й альтернативні джерела інформації – іноземні мовники: Радіо Свобода, Голос Америки, Бі-Бі-Сі.В 90-х роках радіо в Україні переживає новий виток розвитку. Особливо популярним стає радіостанція «Промінь», яка входить в структуру національного мовлення.

Д. Але вже в 2000-х потужності Національного радіо почали падати. А враховуючи те, що більшість своїх програм Нацрадіо доносить до слухача через проводові мережі, його робота взагалі опинилася під загрозою. Останніми роками кількість радіоточок в Україні стрімко падала: із 18 мільйонів на початку 1990-х років вона впала до 3 мільйонів, зазначав у 2009 році колишній президент Національного радіо Віктор Набруско.

Х. В Україні приймачів для отримання сигналу державного радіо вже не випускають, а в нових будинках не прокладають дротових радіомереж. Після приватизації компанії «Укртелеком», яка володіє мережами дротового радіо, її нові власники заявили, що хочуть взагалі відмовитися від них. Хоча для деяких сільських територій дротове радіо, як і раніше, лишається провідним джерелом інформації.

Д. Починаючи з 90-х років, комерційних радіостанцій ставало більше й більше. У наші дні дуже поширеними є FM-радіостанції. Загалом, FM – це такий спосіб передачі сигналу, який забезпечує його високу якість.

Х. Але незважаючи на це сьогодні практично всі радіостанції резервують собі місця в Мережі. Але, що знаково, окрім банального дублювання радіоефіру в Інтернет, в Україні з’являються нові радіостанції, які мовлять виключно через мережу. Там їх не обтяжує формат та труднощі передачі сигналу.

Д. Одна з таких станцій – «Радіо з Криївки». Цей спосіб дуже зручний, бо для такого радіо немає кордонів:«Принцип Інтернет-мовлення є абсолютно схожим з принципом радіомовлення. Лише для відбору такого радіо треба комп'ютер чи мобільний пристрій. Ідея «Радіо з криївки» виникла, аби давати щось, що буде в опозиції до FM-простору. Тобто тут дається те, чого не можна почути на FM».

Х. Ще одна альтернатива ефірному радіо – подкасти. Їх називають синтезом радіо та Інтернету. Це такий спосіб передачі інформації, за якого передачу чи виступ у форматі аудіо можна викласти в Інтернеті, а звідти користувачі завантажуватимуть його на свої мобільні пристрої чи комп'ютери.

Д. Всі ці факти підкріплюють тезу про те, що радіо може хіба що змінити форму, але суть його не зникне: FM-станція, он-лайнр адіо, чи подкаст – як би його не називали.

Х. Ой, Василино, щось я вже втомилася.

Д. Звісно, праця ведучої нелегка. Передаємо слово нашим колегам – Галай Ярині та Курій Анні.

Х. З вами були Василина Петровець та Катерина Чуха.

А поки наші колеги готуються ,для Вас релакс від запальних та пластичних уже п*ятикласників.

Музика. Заходять. Одівають навушники.

Х. А ми продовжуємо. « Школа радості» теж йде у ногу з часом . Там де творчість , креативність, бажання самовдосконалюватися та розвиватися має бути і спосіб для реалізації своїх талантів.

Д. Так. Тепер ми зможемо показати усі свої вміння не лише на уроках та позакласних заходах, але і у радіоефірі. Дякуючи волонтеру Корпусу Миру США в Україні Діані Хантер, яка працювала з нами майже впродовж двох років, ми вже маємо таку можливість.

Х. Досить довго Діана працювала над проектом «Радіо у школі», допомагали її у цьому вчителі англійської мови Хмеляр Тетяна Михайлівна, Шевчук О. Й, Попик М.І. та педагог – організатор Гошко Н.І. під безпосереднім керівництвом і без перебільшення тотальним контролем Ярини Дмитрівни. Спільними зусиллями ми перемогли - проект отримав схвалення у Корпусі Миру.

Д. Відтепер на перервах лунатимуть важливі новини , соціальна, інтелектуальна інформація, вітання із різними святами , релаксуюча музика .

Х. Праця це нелегка. Для того, щоб розповісти по радіо захоплюючу та легку для сприйняття інформацію потрібно докласти чималих зусиль. Але коли є хороший учитель , то немає нічого неможливого. Дякуємо Даниленкові Юрію Миколайовичу за пізнавальну лекцію, також дякуємо команді за встановлення та допомогу у підключенні.

Ось як це відбувалося.

Н.І. Традиційну стрічку відкриття проекту « Радіо в школі» просимо перерізати.

Просимо директора НВК Ярину Дмитрівну та безпосереднього куратора та виконавця проекту Юрія Миколайовича.

Ю.А ми уже у радіоефірі.

З. Та повернемося до вас через декілька хвилин.

Запрошуємо до слова директора НВК.

Ми так захопилися розповіддю про історію розвитку радіо та впровадження його у школі, що і забули про гостей.

Раді вітати у стінах Золочівського НВК____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Запрошуємо до слова ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Х. Дякуємо гостям. Слова вдячності хочемо ще раз сказати Діані Хантер. Хоча вона уже вдома , та ми не забуваємо про неї. Робота добровольця нелегка. Участь у тренінгах , втілення у життя власних ідей, організація позакласних занять та адаптація у незнайомій для тебе країні.

Давайте згадаємо як це було ( музика).

Д. У « Школу радості» Діана прийшла з посмішкою і ми зустріли її з широкими обіймами. Розгублена, але така позитивна зробила свій перший крок у шкільну родину.

Х. Діана брала участь у різнопланових проектах. . У лютому Діана Хантер разом із педагогом – організатором Гошко Н.І. та ученицею 9 класу Зварич Анастасією брали участь у 5 – ти денному тренінгу із профілактики ВІД / СНІДу у Києві.

Д. Невдовзі Надія Ігорівна та Діана долучилися до 2- х денного тренінгу по підготовці проектів. Тема нашого проекту « Радіо у школі».

Х. Акція до Міжнародного дня боротьби зі СНІДом проведена у школі за участі учнів та учителів Золочівського НВК, Золочівської ЗОШ І-ІІІ ст.№ 4 , Золочівського коледжу, волонтерами Корпусу Миру США в Україні Діаною Хантер та Брендоном Тахілом. Запалювання свічок та елемент червоного на вбранні – знак розуміння, причетності та небайдужості запам*яталися усім.

Д. Незабутньою миттю було знайомство із традиціями американської культури,змога порозмовляти із корінними англійцями, вдосконалити розмовний рівень англійської.

Х. День англійської культури пройшов позитивно, із танцями, піснями, грою у регбі, фотографіями на пам*ять, врученням подяк, захоплюючими лекціями та просто відвертими розмовами .

Д. Діана говорила , що ще не бачила нічого красивішого від української вишитої сорочки. Співаючи українські пісні завжди одягала лише її. А від недавна і синьо- жовта стрічка стала її головним атрибутом.

Х. Діана – вже українка. Розуміє українську мову, намагалася розмовляти нею, і хочу зазначити , що її вдавалося, хоча вона це завжди заперечувала.

Запрошуємо до слова Хмеляр Тетяну Михайлівну, нашу вчительку, маму третьокласниці Даринки та добру приятельку Діани.

Х. Тетяна Михайлівна була наче мама для нашої Діани. Опікувалась нею, завджи була поруч та підтримувала. У подарунок для усіх музичне вітання.

Д. Доторкнулася і до нашої літератури й музики.

До слова просимо М.Д.Чуху, яка вкотре довела, що музика – це мистецтво серця. І незнання мови не перешкода.

Х. Усім відомо , що цьогоріч ми святкуємо 200 – ліття від дня народження Тараса Шевченка. Маючи можливість, ми не можемо не згадати сьогодні цю дату.

Д. Передаємо слово у радіостудію " Школи радості".

Радіостудія

Ю. Пряме включення. У радіоефірі Зоряна Шептицька та Юлія Лапсюк.

Шевченкова сторінка.

Читання вірша Шевченка ( уривок із Кавказу).

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

З. Звісно, адже у такий нелегкий для нас усіх час саме Його слова «Борітеся–поборете,Вам бог помагає!» додають сили , мужності та натхнення.

Ю. З плином часу все більше переконуємося, що поезії нашого Кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь . І не одне покоління українців звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря.

З. Тарас Шевченко— це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

Ю. " …І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом.

З. Неможливо уявити України без Шевченка, так як і України без нас, молодого покоління.

У подарунок для вас музичне вітання від випускниці " Школи радості" Москвяк Ілони.

Х. У кожного з нас є мрія . Ми мріяли про радіо і ми його маємо. Та за течією бурхливих днів, тижнів, місяців, ми не помічаємо, що втратили змогу мріяти, просто живемо, бігаємо, щось вирішуємо, спілкуємось, посміхаємось, пишемо, вигадуємо, проте не мріємо…

Д. Зупиніться..Озирніться..Давайте мріяти і вірити в можливість бути щасливими, в нашу можливість перемоги, попри всі негаразди.

Пісня « У кожного з нас є мрія одна»

Х. Відкриття радіо підійшло до завершення. Дякуємо за увагу.

Кiлькiсть переглядiв: 141

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.