Чорнобиль
Пісні співати про Чорнобиль – гріх.
Лише молитва здатна передати
Всю глибину великої біди,
Що змусила всю землю
застогнати…
Тривожний дзвін Чорнобиля щорічно в квітні лунатиме в серцях українців.
26 квітня в актовій залі школи учнів і вчителів з’єднала трагічна подія. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії всеодно хвилюватиме людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі.
Тривожна нотка звучала в голосі четвертокласників, які разом з класним керівником Нечайко Т.В. підготували шкільну лінійку. В залі панувала тиша, на очі наверталися сльози, коли згадували тих, хто був першими. Серед тих, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію – молоді. Їм ще тільки починати жити, кохати, приносити радість у свої оселі. У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду. Але вони не озиралися, не відступали, не ховалися за спини інших. В самому пеклі аварії вони виконали вій обов’язок до останнього подиху.
Вони собою затулили не лише пожежу, вони затулили цілу Європу.
Сьогодні, у день пам’яті і скорботи учні віддалишану рятівникам, запаливши поминальну свічку – свічку надії. Хай полум’я свічок у наших душах зіллється в одне полум’явіри. Ми будемо жити.
Водночас - це день роздумів. Бо нам таки є над чим замислитися. Чи не повториться трагедія в іншому місті? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?
Адже урятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаємо про них.
Власний твір, присвячений трагедії, прочитала учениця 4 класу Берегуля Катерина.
Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.
Класний керівник 4 класу Нечайко Т.В.
Коментарi