Із любов’ю у серці
І все ж таки в началі було слово,
І все ж таки начальний дух – любов…
Л.Костенко
« Добрий вечір Тобі, пане господарю», - лунає святкова коляда з уст школорадісного колективу перед дверима Дитячого будинку сімейного типу, що по вулиці Т.Шевченка. І справді святкова, бо традиційно, у період різдвяних свят, ми ідемо з гостинцями в оселю, де проживають наші учні, діти – сироти та діти, позбавлені батьківської опіки. Добрі, щирі та усміхнені, вже рідні: Миколка, Вікторія, Назар, Христинка,Вікторія, Юлія, Андріана, Юлія, Романія та наймолодший – Юрчик. Нас радо стрічають сестри-монахині, а особливо щиро - сестра Мартина (Костак Ганна Василівна) – мати-опікун.
Завітавши у розкішну світлицю із ялинкою, величною шопкою в сучасному стилі, ми завмерли в очікуванні …. І ось звучать перші акорди ніжної, класичної музики – на середину виходять наші діти (кожному до лиця особлива, під стиль і смак підібрана вишиванка). Лунають теплі вітання із Різдвом Христовим та ніде досі нечувані колядки та різдвяні пісні… А як зворушили всіх до сліз вірші про трагічні події сьогодення, а пісня із словами «злітають до неба рядками дитячі листи-журавлі. І чути молитву мами про мир на своїй землі…» скріпила дух патріотизму у великих і маленьких, теплих серцях.
Виступ завершено. Ми колядуємо, смакуємо пампушки із сюрпризом, ділимось враженнями від побаченого й почутого, розмірковуємо над життєвими істинами.
А діти беруть нас за руки і водять по помешканні, де затишно й охайно, де все підібрано з великим естетичним смаком, де створено надпозитивну атмосферу, бо саме тут витає висока мораль, духовність, патріотизм і любов. Кожна дитина тішиться своїм особистим куточком, робочим столом, ведуть у ігрову і навчальну кімнати, демонструють стелажі з різноманітною літературою. Із приємним здивуванням потрапляємо у спортивну залу, що розташована у підвальному приміщенні. Тут шведська стінка з підвісними перекладинами, канат, гойдалка та величезне дзеркало для відпрацювання хореографічних па. Ми бачимо щасливі очі дітей. Скільки праці та любові треба докладати щоденно, щохвилинно, аби створювати для таких дітей казку. Казку Життя.
Висловлюємо щиру подяку с. Мартині, с. Вероніці, с. Софронії, С.Костянтині та с.Стефанії за високу місійність у своєму служінні. Вчімося любити.
Дякуємо нашим дітям за особливий вечір, вечір, що надихнув і наповнив вірою, надією, МИРОМ!
Г.В.Дьоміна, практичний психолог
та соціальний педагог Золочівського НВК
Коментарi