Батьківські збори в першому класі
Батьки і діти – це любов і сльози…
Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль,
Це – сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому, водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда й печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває,
Й запам’ятати треба, в чому річ:
Діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж,
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж.
Такими філософськими рядками ,які на мить змушують замислитися над простими,на перший погляд, але одвічними дилемами «батьки та діти», «майстерність виховання», розпочала батьківські збори «Спілкування в сім’ї” у 1 класі в п’ятницю, 13.02.2015р., класний керівник Завальнюк Г.І.
Переоцінити роль спілкування в житті людини неможливо. Особливого занепокоєння викликає рівень спілкування батьків і дітей. Основні проблеми батьківських взаємин виникають на тлі гіперопіки або ж неуважного ставлення до дитини, коли дорослий не може вчасно відпустити дитину до самостійних дій, або байдужості, яка спричиняє емоційний дискомфорт у дитини, соціальні фактори, що відображаються на загальному розвитку маленької особистості.
Практичний психолог Галина Дьоміна провела пізнавальне заняття з елементами тренінгу на тему «Сімейне виховання», де разом із батьками обговорили фактори негативного та позитивного впливу на особистість дитини, уклала та роздала рекомендації батькам щодо успішного виховання дітей у вигляді буклету та розповіла про результати проведеної психодіагностичної роботи з дітьми із прописаними індивідуально рекомендаціями(тест шкільної зрілості А.Керна-Ірасека, що виявляє загальний шкільний розвиток, розвиток моторики, уміння виконувати задані зразки, саморегуляцію організму; діагностика рівня розвитку довільної регуляції поведінки та вивчення особливостей сприймання; методика виявлення страхів та тривожності за Роговим).
«Діти - живі квіти землі» - так поетично виразив глибоку думку А.М. Горький, а вирощують ці квіти, насамперед у родині: батьки самою природою призначені і суспільством уповноважені бути першими вихователями своїх дітей. Саме вони разом зі школою допомагають дітям набратися сил і розуму, освоїти основи людської культури, підготуватися до самостійного життя та праці. У родині закладається фундамент особистості зростаючої людини, і в ній же відбувається його розвиток і становлення як громадянина.
Продовження батьківських зборів перейшло у гру «Аукціон», де батьки змогли виграти малюнок власної дитини, відгадавши під яким номером він намальований. Приємно відзначити, що татусі краще впорались із завданням.
Проаналізувавши малюнки зроблені дитячими руками, слід зауважити, що досить вагома частина учнів на малюнку зобразила повну сім’ю, ба навіть, цілу родину, а це означає, що відносини у сім’ях досить хороші, проте, були і малюнки, де зображені лише батьки, чи діти.
Розігравши життєві ситуації (роль виконували батьки), разом із батьками ми визначили основні правила спілкування батьків, виховання дітей:
Ø Ніколи не беріться за виховання, коли у вас поганий настрій
Ø Чітко визначте, чого ви хочете від дитини
Ø Надавайте дитині самостійності
Ø Радійте найменшому успіху дитини
Ø Своєчасно робіть зауваження
Ø Після зауваження обов’язково доторкніться до дитини
Ø Оцінюйте вчинок, а не особистість
Ø Виховання має бути поетепним
Отож, батьківське спілкування допомагає встановлювати доброзичливі, правдиві і щирі відносини з дітьми, розвивати і збагачувати позитивні сімейні традиції і звичаї, виховувати дітей на позитивних прикладах родоводу і сім’ї. Тому, слід більше уваги приділяти дітям і по можливості активніше з ними спілкуватися.
Щасливі родини в державі – й вона щаслива.
І діти ростимуть, засвоївши суть важливу:
Щасливим ти зробиш когось – і тобі воздасться.
Давайте кріпити родини – усім нам на щастя!
Батькове каяття
Послухай, синку… Кажу тобі це, коли ти спиш. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці та читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини,підійшов я до твого ліжка.
Мене не полишали думки про мою поведінку: я зірвав на тобі свій поганий настрій, робив тобі зауваження, коли ти зранку збирався до школи або коли вчора ввечері, замість помитися, лише обтер обличчя рушником та ще забув почистити черевики. Так само вичитав тебе, коли ти впустив щось на підлогу.
За сніданком я теж до тебе прискіпувався. Ти пролив чай, ти занадто швидко ковтав їжу, ти оперся ліктями об стіл. Занадто намастив масло на хліб. А коли ти бавився, я саме зібрався виходити з хати: за кілька хвилин мав бути потяг. Ти обернувся, помахав мені ручкою та гукнув «До побачення, татку!»
А я у відповідь тільки насупив брови і сказав: «Випрями спину»…
Усе знову почалося ввечері, коли я повернувся з роботи. Ти саме бавився, колінкуючи по землі. Побачивши дірку у твоїх штанях, я вичитав тебе при твоїх друзях і наказав негайно йти додому. «Речі коштують грошей, – сказав я, – якби ти сам їх купував, то знав би, як їх шанувати.»
А пам’ятаєш, як несміливо ти увійшов до зали? Ти не міг підвести очей, ти боявся мене після того, як я влаштував тобі «виховний момент» перед друзями. Я зиркнув на тебе поверх газети, невдоволений твоїм невчасним вторгненням, – і ти зупинився у дверях, не знаючи, що робити далі. «Чого тобі треба?» - запитав я суворо.
Ти нічого не відповів. Ти підбіг до мене, закинув рученята мені на шию і поцілував мене, міцно-міцно обійнявши, з любов’ю, якою Бог наділив твоє маленьке серце і яка, навіть коли не знаходить взаємності, ніколи не в’яне. Потім ти пішов до своєї кімнати, дрібцюючи по сходах.
І тоді, синку, газета вислизнула з моїх рук на підлогу, мене охопили неприємні відчуття. Що зі мною діється? Це вже перетворюється у звичку – вишукувати провини, робити зауваження.
Мною оволодів жах. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися. Такою була моя нагорода тобі за те, що ти маленький хлопчик. А між тим, в тобі так багато здорового, чудового, справжнього. Твоє маленьке серце велике, наче світанок над землею. Це виплеснулося в твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Ніщо інше не має сьогодні значення, сину. Я прийшов до твого ліжка та в темряві, присоромлений, припав перед тобою на коліна.
Коментарi